Нашим стареньким потрібні увага та добре слово, які цінніше за найвищі державні винагороди

1 жовтня щороку увесь світ відзначає Міжнародний день людей похилого віку, який встановлено з ініціативи Генеральної Асамблеї ООН. А в Україні ми будемо відзначати ще й День ветерана, який встановлений 24 вересня 2004 року Указом Президента України.

Цивілізоване суспільство - це суспільство для людей будь-якого віку. Але одним з важливіших питань кожної держави є турбота про людей старшого покоління, людей похилого віку. Найбільше багатство кожної  держави - це досвід, знання, вміння, мудрість старшого покоління, які ми повинні вивчати, пам'ятати, застосовувати в теперішньому сьогоденні. Свій життєвий досвід вони черпали не з книжок та художніх фільмів, це досвід, який здобутий власними переживаннями та трудовими успіхами, подоланням труднощів та прийняттям важливих рішень.

Наші батьки мають право на відпочинок, оздоровлення, гідну старість. Держава певною мірою турбується про людей похилого віку: це їх пенсії, пільги, субсидії, державні допомоги, обслуговування соціальних служб, лікування. Але вказаної допомоги нашим стареньким замало. В нашому місті мешкає 1675 ветеранів війни, 8650 ветеранів праці, 5124 дітей війни. В кожній родині міста є люди похилого віку. І саме ставлення кожного з нас до старшого покоління, наші любов та тепло, допомога та розуміння допоможуть їм не звертати уваги на вади здоров'я, побороти страх самотності.

Нашому поколінню дуже пощастило, що ми ще маємо нагоду спілкуватися та бачити на власні очі людей, які є історією нашої Батьківщини, бо вони захищали її та здобули перемогу над фашистською Німеччиною, з людьми, дитинство яких пройшло у роки цієї страшної війни, хто пережив голод та післявоєнну розруху. Не можна забувати, що ми перед ними у неоплатному боргу.

В кожній нашій родині є бабусі та дідусі, яких ми інколи не помічаємо. А вони непомітно для нас приберуть на кухні чи спечуть печиво, погуляють на дворі з дитиною чи, пригорнувши до себе, розповідають їм казки, вночі тихенько підійдуть до ліжечка онука чи онучки, коли ті заплачуть. І все це не заради подяки, а тому що шалено кохають своїх дітей та їх нащадків.
Отже, напередодні 1 жовтня та в цей день пропоную, насамперед у сім'ях, привітати батьків, бабусь з дідусями, тих, хто подарував нам життя, навчав та оберігав від труднощів та неприємностей. У трудових колективах - згадати ветеранів, хто навчив нас працювати, допомагав власним прикладом та порадою виконувати самі важкі завдання. Згадати громадські та ветеранські організації, в яких працюють ветерани праці та війни, та установи, де перебувають самотні люди, у яких не залишилося рідних людей, які б підтримали їх у старості. Треба пам'ятати, що нашим стареньким увага та добре слово цінніше за самі вищі державні винагороди.

У День ветерана та День людей похилого віку бажаю активного довголіття, міцного здоров'я, миру, добра та щастя.

О. Кузін.
Директор ДСЗН.