Запитували - відповідаємо

- Яка ставка по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства?

У зв’язку з набранням чинності  Закону України від 07.07.11 №3609-YI „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України” (далі Закон № 3609) внесено зміни до ст.3 Закону України від 09.04.1999 № 587-ХYI „Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства”, відповідно до яких підвищено ставку збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства з 1% до 1,5% від об’єкта оподаткування.

Підвищена ставка застосовується з 01.08.11.

-  Які  суб’єкти господарювання з 01.10.11 належать до податкових агентів, якими сплачується до бюджету екологічний податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення?

Згідно з п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-YI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) до податкових агентів належать суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; здійснюють ввезення палива на митну територію України.

Відповідно до пп.242.1.4 п.242.1 ст.242 ПКУ об’єктом та базою оподаткування податку є обсяги та види палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізованого або ввезеного на  митну територію України податковими агентами, крім обсягів палива вивезених з митної території України в митних режимах експорту або реекспорту та/або переробки на митній території України засвідчених належно оформленою митною декларацією; мазуту та пічного палива, що використовуються в процесі виробництва тепло- та електроенергії.

- Яка різниця між землекористувачами  та землевласниками та що є підставою для нарахування земельного податку?

Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755- YI (далі – ПКУ) встановлено, земельний податок – це обов’язковий платіж, який справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), та постійних землекористувачів (пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Відповідно до ст.206 Земельного  кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III зі змінами та доповненнями (далі - ЗКУ) використання землі в Україні є платним. Згідно зі ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні.

Землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у  користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Власники земельних ділянок – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пп.14.1.34 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Об’єктами оподаткування земельним податком є – земельні ділянки, що  перебувають у власності або користування; земельні частки (паї), що знаходяться у власності; земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 ПКУ).

Підставою для нарахування  земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.286.1 ст.286 ПКУ).

Т. Коноплясова.  

Завідувач сектору масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян.