Найголовніше - любов до дітей

«Щоб ще такого новенького й цікавого вигадати для моїх діточок, як залучити їх до пізнання світу, як зайняти кожну хвилину з користю,  як навчити їх дружно подолати всі перешкоди?!» - з такої думки починається ранок  простої, на перший погляд, виховательки, Єлизавети Миколаївни Величко, яка із задоволенням біжить на роботу - в дитячий сад №8 «Золотий ключик».

Молодим фахівцем із величезним бажанням працювати з маленькими дітьми вона прийшла в цей заклад. Спочатку було нелегко організувати всіх дітей, знайти загальний підхід до кожного з батьків, ретельно готуватися до занять. Але перед величезним бажанням працювати і прагненням до кращого відступають всі проблеми!

Згодом стало недостатньо тих знань, що були, педагогу хотілося професійного та особистого зростання, тому Єлизавета Миколаївна вступила до університету саме за своєю спеціальністю та закінчила його з високими результатами.

Постійне бажання вихователя удосконалювати свою педагогічну майстерність, знаходити і випробувати нові підходи до роботи з дітьми допомогло їй стати справжнім педагогом.

Однак, найголовніше - неймовірна любов до дітей. Бажання виховати з них хороших людей, допомогти знайти себе в нашому складному світі! А нагорода за це - визнання батьків, любов і довіра в милих оченятах вихованців, навіть тих, яких зустрічає вона ненароком на вулиці, вже дорослих, але таких рідних!