Духовні криниці мого народу

Немає жодного народу, в якого б не було своєї мови, своїх звичаїв і традицій. Не є виключенням і українці. Наша калинова мова, неперевершений гумор, мелодійна пісня і зараз викликають захват у всьому світі. І головним завданням нашого покоління є зберегти ці національні надбання, нічого не розплескати із духовної криниці народу.

Саме таку мету поставив перед собою колектив учителів та  учнів ЗОШ І-ІІІ ступенів №20, коли вирішив створити музейну кімнату «Світлиця».  Почалася кропітка робота.  Пошукові загони «Червона калина»  записували спогади односельців, народні пісні, легенди, обряди, прикмети, діалекти, збирали експонати для музею. Було відтворено легенду про Петрівську криницю, створено словничок діалектизмів, записано пісні нашої місцевості.

Учнями і вчителями, ентузіастами своєї справи, було відтворено побут нашої місцевості ХІХ століття.  У музеї з’явилися горщики, чавунці, вишиванки, сорочки, рушники.  Жителі селищ Щербинівка і Петрівка радо приходили на допомогу школярам: саме завдяки їм музей поповнився різноманітними експонатами. І якщо на початку роботи вчителі та учні питали односельців про речі, які б вони могли віддати в музей, то після відкриття «Світлиці»вже самі люди приносили свої сімейні реліквії, говорячи про добру справу, яку розпочав шкільний колектив. Так у «Світлиці» з’явилися дійсно унікальні експонати, вік яких перевищував 100 років, - ковальський міх, корито для тіста, жіноча повсякденна домотканна сорочка, рушники для кіота. Пізніше в музей було передано сторінки священних книг, які було надруковано ще в ХІХ столітті.

Сьогодні «Світлиця» радо вітає своїх гостей: весело «горить» полум’я в печі, суворо дивляться святі із світлого кутка, скриня демонструє свої скарби, «підморгують» з мисника полив’яні миски та горщики, милують зір вишивані рушники, які «з’їхалися» до «Світлиці» з усієї України.

Діє «Світлиця», не дає замулитися духовній криниці нашого народу.              

Т. Самойленко.

ЗДВР ЗОШ І-ІІІ ступенів № 20, керівник музею «Світлиця».