История далекая и близкая

Вже майже за рік Україна, в тому числі й Донецьк і Донеччина, зустрічатиме фінальні поєдинки європейської першості з футболу. Євро-2012 – безпрецедентна спортивна подія в історії країни, яку за попередніми оцінками, відвідає більше мільйона вболівальників з усього світу.

В зв’язку з проведенням Євро-2012 на Донеччині, виникає ситуація, що приїдуть люди з країн, в яких давно подолані наслідки тоталітаризму та авторитаризму і втілення їх в предмети матеріальної культури (пам’ятні знаки), а також увічнення системою топоніміки( назви населених пунктів, районів, міст тощо) і іншої символіки. Тоталітарний комуністичний режим здійснював в Україні численні порушення прав людини.Це були індивідуальні та масові вбивства і страти, смерть у концентраційних таборах, голодомори, депортації, катування, примусова праця та інші форми масового фізичного терору, переслідування з етнічних або релігійних мотивів, порушення свободи совісті, думки й вираження поглядів, порушення свободи преси, а також відсутність політичного плюралізму.

На Донеччині зокрема за 20 років незалежності не проводилося серйозної системної роботи з фіксації, вивчення та засудження злочинів комуністичного минулого. Навпаки символи тоталітарного та комуністичного режимів в Донецькій області законсервовані, а деколи і реставруються, як це сталось з грандіозним пам’ятником Леніну в м. Єнакієво під час приїзду Президента України Віктора Януковича на вшанування 90-річчя космонавта Берегового.

20 років тому в Україні була змінена тоталітарна, комуністична система на демократичну, а система символів не змінилася.

Це безумовно європейцями, представниками цивілізованого світу буде сприйнято як дикунство і предмет засудження, що безумовно позначиться і на економічних показниках проведення Євро-2012 та іміджі України в світі.

Це безумовно копроментує Донеччину і вважаємо невідкладною і

дуже нагальною, гострою проблемою - ліквідацію тоталітарного минулого на Донеччині, керуючись резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи «Про заходи, спрямовані на ліквідацію спадку колишніх комуністичних тоталітарних режимів».

Імперське і комуністичне правління ні у кого не питало згоди на перейменування назви сіл і міст, вулиць, привласнення потрібних для режиму імен вулицям, площам, фабрикам, заводам, лікарням, бібліотекам, та іншим установам і т.д. В Донецьку приблизно 2 200 вулиць, імена окремих людей носять близько 950 вулиць, 500 вулиць мають прокомуністичні і проімперські назви і лише 41 вулицю названо на честь діячів української культури і української держави. Тут і коментувати нічого.

Необхідно негайно повернутись до історичних назв, а також деяким вулицям привласнити нові імена. Наприклад, вулицю ім. Артема краще назвати просто «Першою лінією». Скажіть, будь ласка, яке відношення Горький або Калінін мали до нашої обласної клінічної лікарні, яке відношення Н.К. Крупськая мала до обласної бібліотеки або Кіров до дитячої бібліотеки? Подібних безглуздостей багато.

З дев'яти районів міста Донецька «непартійна назва» тільки у Київського. Я неодноразово (останній раз в січні 2004 року, який було оголошено Донецькою обласною радою(голова Борис Вікторович Колесніков) та Донецькою обласною державною адміністрацією( голова Анатолій Михайлович Близнюк) Роком духовності в Донецькій області) пропонувала розпочати очищення Донеччини, зокрема м. Донецька, від комуністичної тоталітарної символіки. Пропонувала 8 районам дати такі імена: Будьонівський район назвати Козацьким( це нарешті буде початком реалізації в Донецькій області планів, передбачених постановою Ради Міністрів УРСР №911 від 18 вересня 1965 року, яка передбачала увічнення в пам’ятних знаках та пам’ятниках запорізького козацтва в Донецькій області), Ворошиловський –Центральним( в даному випадку виконати волю громади, бо саме таку назву вибрала громада на референдумі в березні 1991 році) , Калінінській – Кальміуським або Лівобережним, Кіровський – Рутченківським, Петровський – Свято-Вознесенським, Пролетарський – Чулковським або Чумаковським, Куйбишевський – Смоляниновським і Ленінський – Юзовським.

Деякі пам'ятники: В.І. Леніну (їх тільки в Донецьку декілька десятків), Ф. Дзержинському, В.В. Куйбишеву, С.М. Кірову, Г.І. Петровському, Артему, С.М. Буденному необхідно демонтувати і перевезти в сквер біля краєзнавчого музею міста, створивши там «Музей комунізму» та відкривши для туристів екскурсійний маршрут для ознайомлення з цими символами, як ознакою тоталітарного мистецтва тоталітарної комуністичної епохи, а також цивілізаційного відношення до пам’ятників. Художньої цінності вони не представляють ніякої.

Переіменувати також площі в м. Донецьку:
імені Леніна;
імені Дзержинського;
імені Бакинських комісарів та інші.
Переіменувати вулиці в м. Донецьку:
імені Артема
імені Постишева
Ленінський проспект
Проспект імені Ілліча
імені Кірова
імені Петровського
імені Куйбишева та інші.
Зняти, як це зробив Донецький музично-драматичний український театр ім. Артема, з установ назви:
З обласної бібліотеки ім’я Н.К. Крупської
З обласної дитячої бібліотеки ім’я С. Кірова
З національного медичного університету ім’я Горького і т. далі.
З членів Громадської Ради при Донецькій обласній державній адмністраціі прошу створити Ініціативну групу, яка б разом з держадміністрацією, Донецькою міською радою, істориками, краєзнавцями, дослідниками Донеччини дала нову оцінку історії ери комунізму на Донеччині, чітко відмежувавшись від злочинів тоталітарних комуністичних режимів, однозначно їх засудила та склала графік ліквідації символів тоталітарного та комуністичного режимів як в Донецьку так і в Донецькій області.