Козацькому роду нема переводу

Із рядка пісні я про тебе,

козаче, дізнаюсь…

Щороку, 14 жовтня, коли православний народ відзначає Покрови Пречистої Богородиці, в Україні святкують День українського козацтва. Це свято в нашій країні відзначають багато тисячоліть, але офі­ційним стало лише з 7 серпня 1999 року,  коли Президент України відзначив цю дату своїм указом.      

Унікальність історії нашої країни полягає в тому, що в козацтві виявився творчий і волелюбний дух наших предків. Пушкар і Гармаш, Литвин і Вірменко, Гаркуша, Круть і Хижняк, Селезень, Кулик та Шпак, Недайкаша, Неїжборщ та Нагнибіда… Величезна кількість сучасних українських прізвищ кувалась у горнилі Запорозької Січі. Саме тут вперше виникла потреба офіційної реєстрації великого числа козаків на Запорозькій Січі, де появлялося безліч втікачів з усієї України. У ті часи існував звичай надавати цим людям нові прізвища, щоб їх не змогли розшукати їх власники. Та й козаки з Гетьманщини, які перебували на Січі, змінювали свої, вже існуючі прізвища на прізвиська.

Кожен, від малку до велика, чув про козаків. Про цих героїв було написано безліч наукових книжок та художніх творів, знято фільмів. Мабуть, немає у світі жодного народу, де було б складено стільки мелодійних пісень, присвячених своїм героям. Саме тому тематикою проведення свята до Дня козацтва у Дзержинському професійному ліцеї, який очолює І.В. Чернобровкіна, був обраний народний фольклор та козацька пісня.

Метою проведення літературного вечора було ознайомлення учнів та присутніх з видатними історичними постатями української історії: Дмитром Вишневецьким, Петром Сагайдачним, Богданом Хмельницьким, Іваном Мазепою та народними піснями, думами, присвяченими цим героям, які назавжди зберегла народна пам’ять.

Цей захід було підготовано разом із учнями, учасниками історичного гуртка «Кліо»: Тетяною Алексановою, Олександрою Катеринчик, Сергієм Чернишовим, Данилою Чураковим, Валерієм Селяниним.

Слухаючи дзвін бандури та кобзи, слухаючи пісні-думи, такі, як «Пісня про Байду», «Ой на горі та й женці жнуть», «Ой Богдане, батьку Хмелю», «Ой горе тій чайці» (на слова І.Мазепи) та багато інших, доповідачі перенесли усіх присутніх у  часи козацтва. Перед очима поставали різні картини: нескінченний простір українського степу, тихий погідний ранок, аж раптом — пил, крики, свист татарського аркана. Палають хати, чути стогін, зойки...

Вражень додавала мультимедійна презентація, яка давала можливість учням-історикам представити стислу біографію видатних історичних постатей української історії та учням–літературознавцям у вигляді світлин  донести до запрошених трагічну гибель Дмитра Вишневецького, героїчні походи  Петра Сагайдачного, які описав у своїй праці Дмитро Яворницький.

Завершуючи свято піснею «Гей, ви, козаченьки», ми дивилися в очі запрошеним і бачили, що поставленої мети ми досягли, бо в їх очах було почуття гордості та патріотизму. То як нам, нащадкам таких славних козаків, не знати свого родоводу, не пишатися  історичними фактами, не продовжувати розпочате? Ми повинні плекати нашу віру, духовність традицій, звичаїв та моралі, і тільки тоді ми побудуємо процвітаючу державу, ім’я якій – Україна.

Ганна Дмитрова.

Викладач історії.

Козацькому роду нема переводу,

лине його слава з далечі віків!

День українського козацтва - це свято для нашого народу.Народ береже спогади про минуле,пишається своєю історією. Для учнів школи-гімназії (кл.керівник  Пономаренко Т.В.) робітники центральної бібліотеки підготували гру-подорож "І понесе луна козацьке слово". Бібліотекар Третяк І.С.  розповіла  історію козацтва, цікаві факти з життя козаків, про відомих володарів гетьманської булави. Діти з задоволенням прийняли участь у вікторині "Цікаве з історії козацтва", яку провела бібліотекар юнацького абонемента Горова О.В.

Свої знання  з історії показали Хоменко Володимир, Ломакин Данил, Кириченко Тамара.

Багато цікавой та корисної інформації розташовано на виставці-перегляді "Козацькій славі жити у віках".Візьмемо ж сьогодні на озброєння доброчинні козацькі духовні цінності!

О. Горова.

Бібліотекар центральної бібліотеки.

Украинское казачество живет!

14 октября - День Украинского казачества. В читальном зале библиотеки Дзержинского горного техникума был проведен урок народоведения «Украинское казачество живет». В мероприятии принимали участие студенты групп ВМ-12 (куратор Шатова Л.М.) и ОА-12 (куратор Гирич М.А.). Его целью было донести до студентов, что они являются наследниками нашего казацкого рода, что в их жилах течет кровь смелых, отважных людей - вольных казаков.

История казачества Украины уходит своими корнями вглубь веков. С незапамятных времен образ казака был воплощением мужества, силы, смелости. Казаки селились по русскому Дону. Нечто подобное казацким объединениям создавалось в Венгрии, Хорватии, других христианских странах. Но нигде казацкое движение не сыграло такой большой роли, как в Украине.

Студенты познакомились с возникновением казачества, об их первых поселениях, о возникновении Запорожской Сечи. В Украине казачеству пришлось взять на себя ту роль, которая в других странах принадлежала дворянству, а именно - защиту Отечества. И если вначале казачество, и особенно Сечь, считали сбродом разбойников, то в дальнейшем образ казачества меняется. Простой народ, покоренный отчаянной смелостью, храбростью казаков, их успехами в борьбе с татарами и турками, увидел в них мощную освободительную силу и защитников интересов крестьян.

Ребятам рассказали  и о возрождении украинского казачества, ведь  под натиском современных «героев» тех же американских боевиков казацкая слава несколько померкла. Но в конце 90-х годов прошлого столетия она пережила настоящую эпоху возрождения. Стали создаваться казацкие округа и полки. Дзержинский казацкий полк входит в состав Донецкого казачьего округа. Значит, не ушел в небытие дух патриотизма и веры в украинское государство.

Т. Мартынюк.

Библиотекарь Дзержинского горного техникума.