Залишити добрий слід

У народній мудрості говориться: «Хто не знає минулого, той не гідний майбутнього».

Так, звичайно, ми не можемо обійтись без знань про рідний край, його історію, людей,які збагачують нашу літературу, про духовні багатства всієї України, складовою частиною якої є Донеччина.

Справді, наш Донецький край багатий майстрами слова, і кожен із них постає перед нами яскравою особистістю, гордістю нашої Донецької землі.

Нещодавно учитель літератури Ільїна Л.М. і бібліотекар СЗОШ №3 Снігаренко В.Т. гостинно запросили учнів 10 кл., адміністрацію школи, учителів, усіх, хто не байдужий до мистецтва, цікавиться літературою рідного краю, самі пишуть вірші, на літературно-музичне свято і допомогли вникнути в умови життя донецьких письменників, наших земляків, прийняти до серця їх болі й радощі, зрозуміти їх творчі поривання, ознайомитися з плодами їх натхнення.

Із гордістю можу сказати, що живе в нашому місті поет, письменник, композитор-Сєднєв Є.І., який у роки Великої Вітчизняної війни втратив зір. Та його енергія протягом багатьох років позитивом наповнює душі і серця людей.

Дізналися і про письменника з Луганська Владислава Титова, який, ризикуючи життям, попередив катастрофу в шахті. Він залишився без обох рук, але не скорився долі, шукав і знайшов своє активне місце в житті. І про горлівського поета Павла Безпощадного, який прожив з однією легенею, і краматорського поета Миколу Рибалка, який у 1945 р. повернувся з війни сліпим, але не розгубився перед складністю життя.

Коли думкою об’єднуєш їх усіх, починаєш думати про Батьківщину, яка підхватила їх при падінні як мати, і поставила на ноги, і зробила потрібними нам людьми. Наш народ віками мріяв, щоб мистецтво належало народу. Воно повинно входити в глибину, у корінь, воно повинно подобатися нашим людям, підіймати їх.

Творчість цих письменників-прекрасне свідчення думки народної.

На літературно-музичному святі звучали проникливі вірші названих поетів про Велику Вітчизняну війну у виконанні Євстигнеєвої Ю.,Коханець П., Пентюхіної Є.,Агаркової Ю.,Пчелінцева Д., Бражко Д., Петрової Є., Стеблянко Т. , Хорошилової П., які змогли передати глибокі почуття авторів. А коли на фоні відеокадрів воєнного лихо­ліття тремтливо звучала пісня «Діти війни» у виконанні Батенюк А. і Пентюхіної Є., яка торкнулася найтонших струн людської душі, то у багатьох присутніх виступили сльози.

Як ніколи актуально прозвучали слова-підсумок цього заходу:

Мы все умрем, людей бессмертных нет,

И это все известно и не ново.

Но мы живем, чтобы оставить след:

Дом иль тропинку,  дерево иль слово.

Расул Гамзатов.

І хочеться, щоб до кожного дійшло це промовисте слово відомого поета. Ми, учні 10 кл., будемо намагатись наслідувати приклад наших поетів-земляків, прагнути дорівнятись до їх життя і залишити по собі добрий слід і повагу в серцях людей.

Ю. Євстигнєєва.

Учениця 10-А кл. СЗОШ № 3.